З пісень бідака

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ой за річкою та й за Синюхою та виросли ожини; «Гей, давай, давай, батьку, переміни, бо далебі, загинемі!» — «Гей, не річ моя, славні запорожці, переміни давати, гей, просіть собі, славні запорожці, цариці заплати!» Гей, дала, дала славним запорожцям та цариця заплату, що понабивали на ноги кайдани, дали в руки лопату. Що понабивали на ноги […]

Та й за тучами громовими сонечко не сходить —за вражими ворогами мій милий не ходить. Та ой ви, тучі громовії, розійдіться різно —та прийди, прийди, мій миленький, хоч не рано-пізно. Та орав мій милий у ярині, та й став у толоці —виплакала карі очі за чотири ночі. Та й уже мені ті чотири та й […]

Все вище сонце, менша тінь, Хтось там співає, чути сміх. Спливає на людей теплінь, І радість огортає всіх. Світ сонечко розвеселя, Вже чути подихи весни. Загине й слід зими; земля Студені поскидає сни. Зазеленіє ліс, моріг, Заграє дзвонами струмок. Село візьметься до чепіг, Задме в сопілку пастушок. Загуркотить весняний грім, Засяють люди, повні мрій… Чому […]

Спасибі, мій народе, що мене Назвав ти поетесою своєю, Що слово дав мені полум’яне, Ще й причащався піснею моєю. Я серце мала, мов червоний мак! Воно зів’яло рано під вітрами… І в дні ракет я все співала так, Як научала ще в дитинстві мама. Слова мої — мов польовий ромен. Хтось їх любив, хтось був […]

Поза лісом зелененькимБрала вдова льон дрібненький,Вона брала, вибирала,Тонкий голос подавала. Там Василько сіно косить,Тонкий голос переносить.Кинув косу додолоньку,А сам пішов додомоньку. «Дозволь, мати, вдову брати —Перестану пить-гуляти!»«Не дозволю вдову брати —Вдова вміє чарувати:Чарувала мужа свого —Причарує сина мого».«А я чарів не боюся —Та й на вдові оженюся».