Поезії — Сторінка 25

Ще бір не чорнів на Лемківщині в горах
від сонця, ворон та відлиги,
ще ріки поволі, неначе покора,
котили каміння …

Ріка несе по кам’янім річищі
весінній теплий каламут,
а верби і від їх будинки вищі
своєю тінню повнять нурт.

Біжать …

Царице неба, і землі, і вод,
сьогодні я не до твоїх висот
молитву шлю від всіх окрему,
а тільки серцю …

Моя Україно, недоле моя,
була ж ти мені дорогою,
а нині тебе вже питаюся я,
ох, що ж ти зробила …

В-ці К-б

Коли зблисне річка в рогозі,
під сонцем ринучи в стави,
І босі ноги згадую в грязі,
що мовчки …

Ви стояли і сміялись мені при даху,
через лутку схилившись вікна,
і я, маючи в серці самітність глуху,
вам повірив …

Я знов ходжу з уявою важкою,
затримуючи думам хід,
яка обкинута кругом косою,
немов Чумацьким Шляхом світ.

Я знов люблю …

Із Батьківщини рідної — втікач,
ще й емігрант між втікачами,
якому радощі чужі, і плач,
і шепотіння серць ночами…
з …

На її добру славу впала тінь.
З розмови

Як повідь води весною, спливаючи з лугів,
лишає на кожній
травинці крапелинку …

Мотто:
«Де не лилися ви в нашій бувальщині,
де, в які дні, в які ночі?
чи в половеччині, ханщині, ляччині, …

Я був не з криці, не з заліза, не з бетону
тоді, коли безправний без мети ходив,
і люди українські …

А вечір пролітає, наче крижень,
черкнувши місто синіми крильми.
У непритомне полум’я наближень
ми вже йдемо, покірніші, як ми.

Це …

Дніпро, старенький дебаркадер, левино-жовті береги
лежать, на кігті похиливши зелену гриву шелюги.

В пісок причалює пірога. Хтось варить юшку, дим …

Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка …

Ох, ноче, ноче без луни і крику,
без місяця і без зірниць,
я знов твою пустелю дику
полохаю із-під ялиць.…

Мій Боже, ти любиш з блакитної арки
пускати над селами пил,
і нюхати в церкві, як пахнуть огарки,
олива і …

Сказав колись Господь, що я людина,
бо в мене совість і душа глуха,
і я тепер шепчу: «Христе, спаси нас…

Із самого вершечка гір
кудлаті позвисали мряки,
що навіть прапор прапоганський
не поворушить гілляки.

А я похилений своїм
єдиним, як …