Молитва
Тодось Осьмачка
Царице неба, і землі, і вод,
сьогодні я не до твоїх висот
молитву шлю від всіх окрему,
а тільки серцю серць твоєму.
Є дівчина, що з цих убогих гір
поїхала у батьків тихий двір,
де сонце не бува ніколи
щасливішим за тепле поле,
то ти її, немов свої лани,
від злиднів та нужди охорони,
і щоб її ніколи коси
з очей не витирали сльози,
але щоб пам’ять про моє життя
пропала їй без вороття
і потім щоб ніколи зроду
ні в яку голосну негоду,
покрита забуттям тяжким іржі,
не випливла на виверхи душі,
і спогадні пекельні сили
щоб настрою не утворили
сприймати горе аж із тих країв,
де я родаюсь тільки до гаїв…
Бо в неї серце тьохне з ляку
і прийме в душу тиху мряку,
яка виднітиме з очей щодня,
як обміркована страшна брехня…
Чи це перед коханцем буде,
чи, може, як відкриє груди
і схилиться над першим немовлям…
Я до захмарних не молюся ям,
а тільки серцю серць твоєму,
не втішеному Віфлеємом,
коли через сухий жидівський степ
воно вело тебе в глухий вертеп…
молюся я, щоб щастя мала
і щоб мене не пам’ятала,
і ти, царице неба і землі,
від мене відверни свої жалі,
як Пресвятая Мати Божа —
і дівчина, і на жінок похожа!
Коментарів ще немає... Будьте першим!