Я для тебе, о земле прапредків моїх,
Не зумію нічого в житті пожаліти,
Я готовий співати про твої заповіти,
Сад садити рясний на могилах твоїх.
Я тебе душею, серцем рад зігріти,
І корону сплести із зірок золотих,
І тебе увінчати …
Я люблю наших нив золотину
І сповиті у зелень луги,
Шум похмурих борів навкруги,
Дзвін джерел у серпневу годину…
Я люблю в наших селах стоги,
Вкриту мохом убогу хатину,
Свій народ – цю прив’ялу квітину,
Цілий край, що мені дорогий.…
По межах рідних, де розора,
Попід склепінням неба сивим,
Натхнений спокоєм зрадливим,
Сную, неначе тінь сувора.
За мною – ворог – сум, потвора,
Із нашептом глухим, гидливим:
– Невже ти хочеш буть щасливим, —
Сьогодні ж тут усе, як вчора?!…
Володар кволий твій одбився од наук
Величної доби Зигмунда й літ терпіння.
Він «Поділ» стверджує в чужині й до вдуріння
Все лічить, скільки мав дубів та хвойних штук.
А ти – слід розкоші й трудів численних рук —
Стоїш, де …
За полем поблискує смужка пшениці
Дозріла – на соннім лісів рубежі;
Колосся схиляється аж до межі
В сумному шептанні: «А де мої жниці?»
І жниці прийшли – молоді, міднолиці;
В снопи кладучи колоски-сторожі,
Зашастали глухо серпи, як ножі,
І співи …
Два свята на світі – від ниви до ниви.
Христос воскресе! Наступає весна!
Щасливий, глянь вільно, збудись, нещасливий,
Вставай до життя із приниження й сна!
Пора вже вставати, пора святкувати
Усім, хто в неволі лежав, та не згнив!
Хай ллються …
Вже літо відходить. Палає
Подекуди листя червоне;
Сівач – у коробці насіння —
Виходить на зорані гони.
І повною жменею жито
По ниві сівач розкидає,
Ховає в земельку надію,
Що буде з посіву? Не знає.
Чи праця його від хробаччя…
Худий, пригорблений,
Від праці чорний,
Взуття із лик,
Холодом томлений,
Голодом морений.
Оце – мужик.
1905–1907…
Чи йтимуть хвороби й пожежі під стріхи,
Чи смуток який увірветься до хати, —
Не йди до палацу шукати потіхи,
Бо там ти почуєш зневажливі сміхи!
Ой, раджу – не рвись до багатих, мій брате!
Не рвись до багатих – …
Бідаче, працюй без упину,
Чи прієш від поту, чи мерзнеш!
Охоче згинай свою спину,
Бо прийде година – і щезнеш!
Ой, щезнеш, не думай, одначе,
Що завтра засиплять землею, —
Ні, житимеш довго, бідаче,
На світі з бідою своєю.
Тепер, …
Ох, як гляну, гляну я,
Що така біда мені,
То болить душа моя,
Мов закута в камені.
В тебе ж, у соколика,
Ні свойого поленька,
Ні свойого волика,
Ні свойого столика.
Ходиш ти під зорями,
Там, де все вже сходжене,…
Від рана до рана
Будемо співати:
Добре мати пана,
Та краще не мати.
Пан за твою працю
Заплатить, небоже;
Знай плату з палацу,
Знай добро вельможне!
За годин сімнадцять
Нелегкого труду
Вийде грошів двадцять,
Чи й того не буде.
Ой, …
Я мужик-білорус,
Пан сохи та коси.
Темний сам, білий вус,
Хата з глини й лози.
Моя мати – біда,
Наче мачуха, зла.
Голод – батько! Тверда
Праця силу дала.
Я погорду терплю,
І вклоняюся всім.
Хлібом світ я кормлю,
Сам …
Даремно свистами нагайки
Тиран погрожує мені,
Зібравши чорних сотень шайки,
Кує кайдани вогняні, —
Я – духу вільного нестрим,
І завжди буду я таким!
Що там Сибір, кати, остроги,
Жандарми, мури та рови!
Хоч скрутять руки мені й ноги,
Хоч …
Чи то виють вовки, чи вітрища ячать,
Чи лящать солов’ї на розраду комусь —
Тут я бачу свій край, річку, бір, сіножать,
Свою землю святу Білорусь.
Кам’яниста вона і тверда, мов кора,
Що посію, росте горобцю до колін.
А люблю …
Де не глянь, печальна всюди
Наша Білорусь.
Янка та Симонка – люди,
Птиці – шпак та гусь.
Поле – гори та каміння,
Чорні валуни.
Сіножать – одне коріння,
Пні та купини.
Хоч працюй несамовито,
Ця невдячна рінь
З кукілями родить …
Сяє сніг іскристий
На гілках беріз.
Плакати я хочу,
Та не маю сліз.
Хочу пісню скласти
Про свою біду,
Серце моє ниє —
Слів я не знайду.
Хочу, щоб ніколи
Стужі не було.
Щоб не проминало
Весняне тепло.
Хочу я, …
Як піду я, піду я по нивах,
По мозольнім ратайськім сліду,
По лугах, по дібровах шумливих,
Та по селах убогих піду.
Там почну я пісні вигравати
На печальній сопілці своїй;
Нещасливий, наморений брате,
Кращу думу ти в серці лелій!
Я …
Ви до себе, панове, мене закликаєте, —
Оспівати народу забитого справу;
Рай небесний для мене самі відчиняєте:
«Тож заходь – будеш мати і долю, і славу!»
Вітер піснею грає жагучою, жвавою
Над политою кров’ю та потом землею;
Не гонюся, паночки, …
Куди ти рвешся від боління,
Дитя недолі й темноти?
Терпи, нещасне сотворіння, —
Бо лиш терпіти вмієш ти!
Тобі казали батько й мати,
Що жити будеш ти в добрі, —
Забудь! Судилося страждати
До смерті, бідному, тобі!
Звикай до грубої …
Ти шипшиною,
Пісковиною
Гарно вбралося,
Рідне поленько.
Ти селянами
И горожанами
Геть знедолилось,
Рідне поленько.
З непогодами,
З недородами
Ти змагаєшся,
Рідне поленько.
Хоч куди, куди
Ти багате, гей,
Гей, і бідне ж ти,
Рідне поленько.
Багатюще ти
Горем, злиднями,…
То не свисти зимової віхоли
Над землею шумлять і гудуть, —
То мучителі злобно задихали,
То в кайдани робітних кують.
То не ворони чорні ввихаються
Коло трупів та мертвих очей,
То жандарми гуртами злітаються
Катувати закутих людей.
То не води …
Були в батька три сини,
Та всі ж Василі вони.
Один – наймит при дворі,
Оре панські чагарі.
Другий з них жандармом став,
Шабелькою засвистав;
Третій у бою поліг,
Землю й волю він беріг.
Батечко в халупі спить,
І дуда …
//– І –//
Постать невижата, згноєна сльотами,
Колос, прибитий дощами болотними,
З тванню змішався, лежить, пропада;
Мітлами снопики бідні валяються,
Вітром позривані, зерня зростається…
Нивко-сирітонько наша… Біда!
Скільки ж то поту й кривавиці гнаними
Вкладено в поле невродне селянами,
Скільки …
