Емма Андієвська

Як заливає барва непорочна
Мости, алеї, крани будівельні.
Свідомість меншає, — ледь-ледь — пташиним волом, —
Лише — поріг, — …

По небу — скільки зору, — ходить швайка, —
Із дір — серпанок — фіялковий цукор,
Серед якого — одна …

Збігають дні, й нічого вже не треба.
Струхлявіли бажання, мов колоди.
Сокирами — все ближче — з бганок літа —…

Вітри Азії
Колони з базальту. Фасади палаців
На перехресті. Й вітри,
Які супроводжують кочовиків,
Що випалюють культури
Правом сильного.
Циклопічні …

Як зжерла все — за мить — моя провина
І — на півнеба — пащеку неситу.
І болю присмерк, й …

Без шкіри — на вітрі
Пустеля — колоратура
З ацитиленовим кар’єром смерти.
Щораз розпеченіші кола
Нескінченної повивальні.
На щаблях прискореного …