Несамовитим криком крови

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Їхали чумаки та із України, стали попасати та на край долини. Викресали вогонь та й до ружини, розпустили пожар та й по долині. Розпустили пожар та й по долині, солов’єві діти попалили. «Зозуленько сива, сестро моя, пропали діточки, пропав же я». Зозулечка з гаю вилітає, соловейка братом називає: «Чи я тобі, брате, не казала, чи […]

Ой на горі василечки сходять, під горою барвінок послався — під горою барвінок послався, а вдовин син розпивсь, розгулявся. А вдовин син розпивсь, розгулявся, ще й до того не хоче робити, ще й до того не хоче робити — та йде в корчму горілочку пити. Стоптав, зламав червону калину, ізвів з ума дівку Марусину. Марусенька […]

Чорна рілля заорана, гей, гей! чорна рілля заорана, і кулями засіяна, гей, гей! і кулями засіяна. Білим тілом зволочена, і кровію сполочена. Вітер віє по долині, лежить вояк на купині. Накрив очі китайкою, китайкою червоною. Ані труни, ані ями, ані вітця, ані мами. Ані кому задзвонити, ані кому затужити. Дзвонять коні копитами, а вояки острогами. […]

Як купала мене мати у любистку, трусив зорі Див із лану у колиску. Схиляв голову весняну голий місяць до маленьких моїх ніжок в купіль свіжу. Вода з місяця збігала на малого, ніби сріблом полоскала тепле лоно. Як скупала мати сина, то між зорі положила у колиску, як у пол… Як у полі, на могилі коло […]

Поволі звіває тумани вечірня зоря з висоти, і в полі високі майдани гучнішають від самоти. Поволі темнішає поле й до місяця сяє в росі, та очі мої вже ніколи сльозами не блиснуть красі: покинули друзі безсилі мене умирати в степу, де вітер гойда на могилі у житі довічну журбу; де сокіл мандрує під небом й […]