Атаманюк Василь Іванович

Ах, у тебе постіль біла! Ах, у тебе постіль тепла! Під покривалом у тебе Радощі раю і пекла На грудях твоїх я млію, У обіймах завмираю. Тільки знаю: Я щасливий! Тільки чую: Я кохаю!

По тисячу поцілунках, Ще й ще по одному, Цілував тебе б я, серце, І не кидав дому. Що один солодкий, другий Солодший за того, Цілував тебе б я з ранку До ранку другого. По тисячу поцілунках Розстатись не сила, Якому б з них буть останнім, Не відаю, мила.

Геть ненависну сорочку! Шовк – тут грубе полотнище. До грудей хай ближче груди І до серця – серця ближче! Геть нахабне світло лампи, І навіщо ніччю світла; Тілом тіло ми почуєм, Як в серцях любов розквітла. Геть невмисну соромливість І краси штучне вкривання, — Скільки днів у нас для праці, Скільки ночей для кохання!

Хіба зберу тепер я сльози На перехрестях тих доріг, Куди твій син їх порозносив І де твій біль вогнем горів? Хіба в піску тепер сипкому Знайду знесилені сліди Тих, що верталися додому І не вернулися туди? Хіба вкладу в химерну пісню Твою скорботу мук і втрат? Словам у строфах стане тісно, Як і тобі за […]

І скільки я верстов поміряв, І скільки я стовпів пройшов, — Розвіяв дні, неначе пір’я, І стер, як пару підошов. Малими вийшов я ногами, І ріс, міцнів я у ходьбі, Мої пісні поглинув гамір Таких же, як і я, рабів Цвітуть там верби кожне літо І червоніє верболіз, Я ще не виріс, щоб летіти — […]

Кашельнула ти, я чую, І твій віддих наслухаю, Бо на те ж то я й ночую, Щоб чужого вкрасти раю. Щоби кожний мент дрижати Із любові, із страждання, Щоби знати, відчувати, Що в його ти посіданні Що ж, перечить я не стану, Вмієш добре катувати, Та як я тебе достану, Ах! – зумію наверстати.

Хай це буде місяць, тиждень, Хай це буде тільки нині. Щастя варте, щоб умерти За його і в цій хвилині. Хай це буде сон, омана, Хай це буде тільки мрія, Щастя варте, щоби вічно За єдиний мент терпів я. Хай це буде смерть і мука, Хай це буде моя згуба — Розхили рамена білі, Ближче […]

Жаром палає, пашить наше тіло, Чаром сіяють твої ясні очи, Сили охляли, душа оп’яніла, Вкрили нас ніжні пеленочки ночі І не почує ніхто й не побаче Захват солодкий, ніжне раювання. Ти тільки й я, і бажання гаряче, Й темна нічка до видного рання.

Не зови, не мани, я не знаю тебе. Ти не ти, ти мара, ти лиш привид, ти сон, В мене любка була, але вмерла вона, І любив її так, що квилить в серці стон. В мене любка була, така гарна, як рай І чарівна, як сон, як привабні світи, І подібна ти їй, ти подібна […]

Ні, такої лихоманки І в хворобах не буває: Кожна думка, кожна гадка Твою постіль облітає. І глядить, як ти головку На подушечку зложила, Як волоссячко із шовку Твою білу грудь накрило. Твої білі груди повні, Що з сорочки виглядають, Будять жартоньки любовні І кров грати заставляють. І твоїм тим тіла чаром Муж втішає ласі очи, […]

Ой запали сніги та подули вітри, Заскрипіли морози, — Залишили в душі тільки пісні дві-три, Ваші пісні дві-три — Між житейської прози. Прогриміли бої, одгоріли вогні, Затягнулись кордони, — Не розбить ланцюгів ані вам, ні мені, Ой ні вам, ні мені — Не розважити дому. Ой засипались дні, одлетіли літа, Та затерлись дороги, — І […]

Дівчино, у тебе радощі, смішки, Радощі, смішки, груди – орішки, Дай мені радости Тії хоч трішки! Буду їх мняти, Як тісто у діжі, Буду пестити і цілувати, Буду кусати, Як булочки свіжі! В тебе ті перси, Як яблучка круглі, Як яблучка круглі, Як м’ячик набухлі, Із синіми жилками, Червоною кров’ю, Дишуть, сміються, Тільки любов’ю. Ябка […]

В чистім полі, на роздоллі, Одинокий хрест стоїть; Поле чисте по неволі: Всі вчорашні муки, болі В собі чорний гріб таїть. Де-де чорне попелище, Зброя кинена лежить, Лиш понуро вихор свище По пустому бойовищі, Де лягло життя спочить. Чорний ворон сів і кряче На похилому хресті, Тільки й спомину неначе: Вихор свище, ворон плаче По […]

Ще твої я поцілунки На устах гарячих чую, А твої обійми душу Ще хвилюють молодую. Серце в грудях ще стукоче, Мов сполохана пташина, А в крові жаги й любові Ще бушує хуртовина Ах, вогонь ти, моя люба, Вся із полум’я і страсти, Як солодко, щасно, хмільно У твої обійми впасти! На момент одним горінням Душі […]

Ти моя! Ти моя! Ти моя! Ти моя, моя ясная мріє! Ще тепер пал в душі чую я, Насолодою серце п’яніє. Ти моя! – кожна жилка скака. Ти моя! – усміхає серденько. Ти моя! – ум безумно гука. Ти моя! – шепче постіль біленька. Ти моя! – вся подушка тремтить, Що зім’ята од палу і […]

Ми всі розбіглись од пожежі, Ми всі розбіглись, хто куди — І захищать мужицькі межі В неволі залишився – Ти. Визбируєш мужицькі сльози, Штихуєш муки у слова: На битій галицькій дорозі Сріблом покрилась голова. Десь загубила мати сина І двір у батька спопелів — І стигне сум, немов ожина, На недоораній ріллі. А скрізь полями […]

Що за чар в твоїм цілунку, А в обіймах – рай без межі, Що за жар в твойому тілі, Що за казка в тій одежі О, чаруй мене цілунком! Оп’яни мене в обіймах, І спали мене любов’ю, Загорнувши в шатах стрійних.

Ти круг шиї ручку в’єш, Круг серденька – зраду, Знаю, знаю, що ведеш Мене на загладу. Я цілую жар губок, Заплющивши очи, Твому заклику в слідок Йду в Нірвану ночі…

Вона моя! В моїх обіймах Тремтіла вся, мов вуж звивалась, І як край серця мого туга, Круг мого тіла обвивалась. І поцілунками палкими Пекла мої уста спрагнені, І шепотіла у безтямі: Навік, навік ми вже злучені! Навік! Навік! Я знаю, мила, Який в любові вік короткий: Та про будуче думать годі, Бо поцілунок твій солодкий. […]

Коли вільна ти, Скажи, Що таке брехня? Я знаю Про що ти так мрієш завзято, Спустивши на оченька вії, Як спуститься нічка на землю, Як тихо, Як темно, Як глухо у хаті, мов в небі: Я знаю, Тоді то у тебе Дівочії мрії палкі, соромливі, Свавільно і грубо ведуть перед тебе Палкого і дужого, голого, […]