Михайло Москаленко

— Всі ми будемо королевами, — так повторювали ми влад: Іфігенія, й Росалія, і Лусіла, і Соледад. У долині Елькі, що замкнули верховини, шпилі, вулкан, розбуялий вогнем червоним, як розквітлий мак і шафран, ми повторювали завзято слово істинне, без оман: — Всі ми будемо королевами і побачимо океан. По сім років тоді було нам: в […]

І. ВУЛКАН ОСОРОНОТи жбурляєш, гримкий вулкане,сам у себе той град камінний!Патріарше племен великих!Найстаріший пастух рівнини!Ти — застиглий стрибун, що раптомзупинився посеред бігу;сяйвом сліпиш ти індіанців,дикий олень, біліший снігу. Славо наша, вулкане Півдня,ти — належиш мені віднині,я — віднині твоя, Осорно,я — народжена в цій долині.Ось у мене перед очимастовп огненний додолу рине;я круг тебе іду […]

Достигле сонце двох Америк, о сонце інків, сонце майя, тобі молились майя й кіче, вславляли з краю і до краю, в твоїм промінні аймара бурштином жовтим палахтіли. Червоним сходиш ти фазаном, а вдень стаєш фазаном білим. Від леопарда рід ведеш ти і від людини з красним хистом, даруєш барви й татуюєш, сонце праведно-врочисте! Ти — […]