Ти круг шиї ручку в’єш…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Скільки хижого, Безсердечного Зла всілякого Ходить, повзає! Як не хочеться Серцю доброму Та з бридотою Зустрічатися! Ось конвой іде, Зброя блискає, На руках, ногах Дзвонять ретязі. Он сирітонька Під воротами Плаче з голоду, Клякне з холоду. Там над працею Безкорисною Сили губляться, Ще й не визрівши. Там обидлені Рідні братчики Б’ються, ріжуться, Ллється марне кров. […]

Зелена та ліщинонька —Гей, чом без сонечка зів’яла?Молода та дівчинонька —Гей, козаку світ зав’язала. А я, молод, діжду вечорини —Гей, піду гулять до дівчини;Приходжу я та під віконце —Гей: «Добрий вечір, ти, дівчино-серце! Чом до мене ти не виходиш —Гей, мені слова не промовиш?»

Хвалилася береза — хвалилася: «Що я вгору висока — що я вгору, що я вгору висока, що я в корінь глибока — що я в корінь, що я в корінь глибока, що я гіллям кудрява — що я гіллям, що я гіллям кудрява, що на мені біла кора — що на мені, що на мені […]

I І не шукав я взагалі Ні щастя, ні добра, ні зла, А тільки в тихому селі Собі й поезії — тепла, І серед хати у барліг Знайшов зарите порося, І стіл без двох передніх ніг, Підпертий до стіни кіссям; І на лежанці щось казав Господар думці навздогін, У замурований казан Спустивши ноги до колін; […]

Ой пущу я кониченька в саду, а сам піду к отцю на пораду. Отець мій по садочку ходить, за поводи кониченька водить. «Ой на, сину, коника, не гайся, щоб ти од того війська не зостався!» Військо йде, короговки мають, попереду музиченьки грають. Ой пущу я кониченька в саду, а сам піду к неньці на пораду. […]