Ах, у тебе постіль біла…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ой весна, весна та весняночка —де твоя дочка та паняночка?Десь у садочку шиє сорочку,шовком та біллю все вишиває, шовком та біллю все вишиває —своєму милому пересилає:«Надівай її щонеділеньки,споминай же мене щогодиноньки! Шовком я шила, а біллю рубила —жаль мені козака, що я полюбила!»

Ой мій батько гіркий — мені світа зав’язав, моя мати-зоря мене заміж оддала. Моя мати-зоря мене заміж оддала на чужу сторону, у великую сім’ю. Бо велика сім’я посідала вечерять, а мене, молоду, посилає по воду. Я по воду ішла — та й заплакалася, а з водою йшла — утиралася. Як додому прийшла — щось у […]

Ой у лузі та калина весь луг іскрасила, породила стара мати жовніронька-сина. «Породила ж мене мати темненької ночі, дала мені біле личко і чорнії очі. Було б мені біленького личка не давати — було б мені, моя мати, щастя й долю дати! Породила мене мати в святую неділю — дала мені лиху долю — де […]

Ой судома, пане-брате, судома, судома! Нема в мене снопа жита ні в полі, ні дома. Було в мене, пане-брате, жито та й зелене — нахали вражі пани, забрали у мене. Як пішов же я до пана поминатись плати, то він мене набив добре та ще й випхав з хати. А як стали поліськії панки заїздити […]

Поети вчать, як треба жити, Багатим бути, а самі ж І на підошви заробити Не вміють нещасливий гріш. Натхнені добрістю й красою, Оспівують блаженний рай. Та ситий піснею самою Не будеш ти, хоч як співай. Тихіше, милі! Міру мати Повинні співи голосні, Бо вік наш хитрий – оплювати Готовий почуття й пісні. 31 січня 1906 […]