Жаром палає, пашить наше тіло,
Чаром сіяють твої ясні очи,
Сили охляли, душа оп’яніла,
Вкрили нас ніжні пеленочки ночі
І не почує ніхто й не побаче
Захват солодкий, ніжне раювання.
Ти тільки й я, і бажання гаряче,
Й темна нічка до видного рання.
Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».
Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]
Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.
Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]
Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]
Зустріла я це дитятко,як вийшла на поле:маленьке спало в колоссі,таке світлочоле… А може, у винограднійгуляла долині:шукала гроно й торкнулая щічку дитини… Тому-то й боюсялишити дитину сплячу,бо зникне, як іній з листя,і вже її не побачу…
Ой гиля, гиля, гусоньки, на став!Добривечір, дівчино, бо я ще не спав! Ой не спав, не спав — не буду й спати,дай же мені, дівчино, повечеряти! «Я ж не топила, я ж не варила —на білу постілоньку спати кладовила». «Ой боже, боже, який я удався —брів я через річеньку та й не вмивався! Я ж […]
Закувала зозуленька на стодолі на розі — заплакала дівчинонька в батька на порозі. Не куй, не куй, зозуленько, на стодолі на розі! Не плач, не плач, дівчинонько, в батька на порозі! «Іду яром до криниці, коромисло гнеться — чом до мене, моя мати, ніхто не пришлеться?» — «Багач, дочко, не захоче, а бідний не сміє […]
Гарячим вітром прилетів Од батька лист, Що чорну кригу град звалив Там серед нив; Що скрізь поламані лежать Сухі поля І села викотили жаль На давній шлях. На тім шляху пили курять На цвинтарі — Вози то з мертвими риплять, Як журавлі… І батько просить «як-небудь На пудів два…». Я ж тільки й можу, що […]
Ось так, почувши плач, з дороги я звернула,до ранчо підійшла, щоб двері відхилить.Дитина милими очицями сяйнула,і ніжність, як вино, мене сп’янила вмить! Спізнилась матінка, десь в полі спину гнула;маля прокинулось, шукало грудь марне,та й слізьми залилось… Його я пригорнула,і колисковий спів захвилював мене… А місяць у вікні все милувався нами,заснуло дитинча, вколисане словами, —як збагатилась […]
Коментарів ще немає... Будьте першим!