Самотність — Сторінка 4

(Равенна. Входить згорблений Данте
в огорожу церкви. Осінь.)

Данте
Тут часто чую голос Беатріче
колишній, молодий. Таємні речі
у душу …

(уривок з поеми)

Мамо, моя мамо,
Що ти ворожила,
Як мене малого
В колиску ложила?

Мамо, моя мамо,
Що ти …

Ой не шуми, луже,
дібровою дуже —
не завдавай серцю жалю,
що я в чужім краю!

Ой я в чужім …

Між горами, а в долині —
ніде води та й напитися,
все чужі люди, роду нема —
ні до кого …

«Ой попливи, вутко,
проти води прудко,
та накажи матусеньці,
що я умру хутко!»

Вутоньки немає —
матінки не буде,
десь …

Та забіліли сніги,
забіліли білі,
ще й дібровонька.

Та заболіло тіло,
бурлацькеє біле,
ще й головонька.

Ніхто не заплаче
по …

Їхав чумак із Криму додому,
на драбиночку схилився,
на драбиночку схилився, гей!
дуже, дуже зажурився,
а сірі воли дивився.

«Гей, …

Зорі плинули на хмарах,
курів сніг з небес;
ішли люди всі у парі,
а я ждав тебе.

Замок стіни свої …

Лікарня.
Гармидер і крик божевільної баби.
Немає глибокого неба,
ні поля з ярами,
чогось забарилась любов
у вінку із барвінку……

I.

Нема нічого на землі —
Й нічого більше вже не треба:
Ми — нанизу в сліпій імлі,
Вгорі — …

1.
Завжди напружено, бо завжди — проти течій,
Завжди заслуханий: музика, самота.
Так, без шляху, без батька, без предтечі.
Так …

Іде за мною вслід блідий, кістлявий труп,
Повсюдно, наче тінь – куди я не ступлю.
Чи встану, чи вночі в …

Я люблю наших нив золотину
І сповиті у зелень луги,
Шум похмурих борів навкруги,
Дзвін джерел у серпневу годину…
Я …

По межах рідних, де розора,
Попід склепінням неба сивим,
Натхнений спокоєм зрадливим,
Сную, неначе тінь сувора.
За мною – ворог …

Все вище сонце, менша тінь,
Хтось там співає, чути сміх.
Спливає на людей теплінь,
І радість огортає всіх.
Світ сонечко …

На світі жити
Все важче й важче,
Переробити
Долю на краще
Важко мені.
Молодість, радість —
Все потаємці
Я склав …

Скільки хижого,
Безсердечного Зла всілякого
Ходить, повзає!
Як не хочеться
Серцю доброму
Та з бридотою
Зустрічатися!
Ось конвой іде,
Зброя …