Поезії — Сторінка 45

Ми споконвіку так господарюєм, брате:
То сіємо, то жнем, то орем переліг;
Весною журавлів стрічаємо з доріг
Далеких, восени їх …

Навкруг мого садка – пні медоносних бджіл,
Що гомонять-бринять і грають, як музики,
їх знаджує здаля цвіт конюшини й вики,…

З землею й небом нерозривна нить
Мене поєднує – нетлінна павутина, —
Земля мене голубить, наче сина,
Сповитий дух мій …

На плечі взявши хрест, серед могил я стану,
Як од заснулих там пророків посланець,
І гляну аж туди, де світу …

Для духу вольного нема межі, ні краю,
Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав;
У хаосі буття, …

На суд вам, книжники, себе я віддаю,
Судіте, як велить і пише ваш закон;
Життя моє – то гніт і …

Іде за мною вслід блідий, кістлявий труп,
Повсюдно, наче тінь – куди я не ступлю.
Чи встану, чи вночі в …

Моє терпіння, мій кривавий біль —
Що проти мук, в яких живуть мільйони,
Де родить стогін стогони й прокльони,
Де …

Я для тебе, о земле прапредків моїх,
Не зумію нічого в житті пожаліти,
Я готовий співати про твої заповіти,
Сад …

Я люблю наших нив золотину
І сповиті у зелень луги,
Шум похмурих борів навкруги,
Дзвін джерел у серпневу годину…
Я …

По межах рідних, де розора,
Попід склепінням неба сивим,
Натхнений спокоєм зрадливим,
Сную, неначе тінь сувора.
За мною – ворог …

Володар кволий твій одбився од наук
Величної доби Зигмунда й літ терпіння.
Він «Поділ» стверджує в чужині й до вдуріння…

За полем поблискує смужка пшениці
Дозріла – на соннім лісів рубежі;
Колосся схиляється аж до межі
В сумному шептанні: «А …

Два свята на світі – від ниви до ниви.
Христос воскресе! Наступає весна!
Щасливий, глянь вільно, збудись, нещасливий,
Вставай до …

Вже літо відходить. Палає
Подекуди листя червоне;
Сівач – у коробці насіння —
Виходить на зорані гони.
І повною жменею …

Худий, пригорблений,
Від праці чорний,
Взуття із лик,
Холодом томлений,
Голодом морений.
Оце – мужик.

1905–1907…

Чи йтимуть хвороби й пожежі під стріхи,
Чи смуток який увірветься до хати, —
Не йди до палацу шукати потіхи,…

Бідаче, працюй без упину,
Чи прієш від поту, чи мерзнеш!
Охоче згинай свою спину,
Бо прийде година – і щезнеш!…