Я не для вас…

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

І скільки я верстов поміряв, І скільки я стовпів пройшов, — Розвіяв дні, неначе пір’я, І стер, як пару підошов. Малими вийшов я ногами, І ріс, міцнів я у ходьбі, Мої пісні поглинув гамір Таких же, як і я, рабів Цвітуть там верби кожне літо І червоніє верболіз, Я ще не виріс, щоб летіти — […]

Скільки хижого, Безсердечного Зла всілякого Ходить, повзає! Як не хочеться Серцю доброму Та з бридотою Зустрічатися! Ось конвой іде, Зброя блискає, На руках, ногах Дзвонять ретязі. Он сирітонька Під воротами Плаче з голоду, Клякне з холоду. Там над працею Безкорисною Сили губляться, Ще й не визрівши. Там обидлені Рідні братчики Б’ються, ріжуться, Ллється марне кров. […]

Ой летіла зозуленька, стала говорити: «Не будете, мужики, панщини робити!» Ой летіла зозуленька, в очереті впала: «А вже ж ваша, мужики, панщина пропала». Ой пішов же пан старий стосиків рубати, а за ним стара пані стосики в’язати. Ой перейшла старенька од стоса до стоса — погубила черевики, йде додому боса. Ой пішла стара пані пшениченьку […]

Закувала зозуленька — кує вона, кує: «Позволь, мати, розказати — як строкар бідує. Як засвистить машиночка — треба рано встати; вже десята годиночка — нема що снідати! Загуділа машиночка — та й гуде, та й гуде; сякий-такий ватажина на роботу будить. Вони його не слухали — поскакали в жито; не одного строкарика находили вбито. Плачуть […]

Чи йтимуть хвороби й пожежі під стріхи, Чи смуток який увірветься до хати, — Не йди до палацу шукати потіхи, Бо там ти почуєш зневажливі сміхи! Ой, раджу – не рвись до багатих, мій брате! Не рвись до багатих – нема там підмоги, Ні жалю, де в розкошах сяють палати; Хоч витреш собою високі пороги, […]