Земля й залізо

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Хотілося дівці розкоші зажити — та пішла у заводи три годи служити. А в тому заводі гірше, як в неволі — вийду я за ворота та наплачуся доволі. «Ой не плач, дівчино, Господь із тобою — вислужися в заводі — повінчаюся з тобою». «Бодай тебе брала лихая година! Через тебе, парня, одцуралася родина; ой не […]

Жито, мамцю, жито, мамцю — жито, не полова —як дівчину не любити, коли чорноброва! Жито, мамцю, жито, мамцю — жито, не пшениця —як дівчину не любити, коли чепуриться! Жито, мамцю, жито, мамцю — жито, колосочки —як дівчину не любити, коли чорні очки!

У містечку Богуславку Каньовського пана там гуляла Бондарівна, як пишная пава. У містечку Богуславку сидить дівок купка, межи ними Бондарівна, як сива голубка. Прийшов до них пан Каньовський та й шапочку ізняв, обійняв він Бондарівну та й поцілував. «Ой не годен пан Каньовський мене цілувати, тільки годен пан Каньовський мене роззувати!» Ой шепнули люди добрі […]

Ой за річкою та й за Синюхою та виросли ожини; «Гей, давай, давай, батьку, переміни, бо далебі, загинемі!» — «Гей, не річ моя, славні запорожці, переміни давати, гей, просіть собі, славні запорожці, цариці заплати!» Гей, дала, дала славним запорожцям та цариця заплату, що понабивали на ноги кайдани, дали в руки лопату. Що понабивали на ноги […]

Без шкіри — на вітрі Пустеля — колоратура З ацитиленовим кар’єром смерти. Щораз розпеченіші кола Нескінченної повивальні. На щаблях прискореного розпаду Самі бані, куби Й паралелепіпеди. Всесвіт — відірваний ґудзик, Що знову — в сміттярку хаосу. Ні прихистку, ні слова, Ні калюжі питної води. Світанок. Вечір. Світанок. Твій подих фіалково-свинцевий. Твій подих ніжний і молочно-перлистий. […]