Вилітали орли з-за крутої гори

Вилітали орли
з-за крутої гори —
заплакали молодії хлопці,
сидячи в неволі.

Вони заплакали
ще й заголосили:
«А в кого ми, пани-браття,
цеє заслужили?

Чи в Господа-Бога,
чи в свої громади,
що нас, таких молоденьких,
в некрути забрали;

в некрути забрали
ще й попарували,
на руки й на ноги
кайдани наклали!»

Кайдани наклали —
на соцького скричали:
«Давай, соцький,
тройку коней вороних —
та повезем до прийому
хлопців молодих!»

Привезли під брамку,
відчинили брамку:
«Ой ви, хлопці молодії,
становіться в валку!

Ой ви, хлопці молодії,
становіться в валку —
на поле — плечима,
до солдат — очима!»

«Ой ви, солдати,
ви дядюшки наші —
не бийте нас, не лайте нас,
бо ми діти ваші!

Не бийте нас, не лайте нас —
тільки научайте,
бо нашії руки
цього не робили,

бо нашії руки
цього не робили —
лиш сіяли та орали,
цілом молотили.

Бо ми не вчилися
ружжя вичищати —
лиш сіяти та орати,
землю обробляти!»

Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:

How useful was this post?

Click on a star to rate it!

Average rating 0 / 5. Vote count: 0

No votes so far! Be the first to rate this post.

Коментарів ще немає... Будьте першим!

Залишити коментар