Ой загули чорні галенята
Ой загули чорні галенята
да у темному лузі;
болить, болить моя голівонька
ще й серденько в тузі.
Розчешу я чорні кудрі,
а ти, дівчино, чорну косу.
Виганяє чумак сірі воли
та на раннюю росу:
«Пастеся, сірі воли,
та будете воду пити!
Лучче було хазяювати,
ніж по дорогах ходити».
Хто дома хазяює,
той спить на білім ложі;
хто ходить по тих дорогах —
на лютім морозі;
Хто дома хазяює,
стелить постілоньку
білу-біленьку,
в голови кладе подушечку
пуховую м’якеньку;
Хто ходить по тих дорогах,
стелить постілоньку —
зеленую травишцю,
в голови кладе
безщасну важницю.
Спить чумак нічку, спить другу,
на третю треба встати,
прийде безчасна та варта —
тра її отстояти.
Ї стукотить, і грумотить,
і за комір вода ллється.
Поки прийдеш на той спочинок,–
превража вош нагризеться.
Ой в полі-полі криниченька,
в ній вода блищиться;
не ходили б ми по тих дорогах,
якби було чим сплатиться.
Коментарів ще немає... Будьте першим!