Ой прибудь, прибудь

Ой прибудь, прибудь, хоч коня добудь,
не лугами, берегами —
гей, любилися та не побралися
за лихими ворогами.

«Ой я вороги стопчу під ноги,
круту гору перескочу —
гей, оддай, оддай мене, мати, заміж,
за кого я сама схочу».

Оддала ж мене матуся моя,
за кого я не хотіла —
гей, шумить-гуде дротяна нагайка
коло мого білого тіла.

Що нагаєчка та дротяночка
із кілочка не спада —
гей, тонка біла моя сорочечка
одня кров’ю окипа.

Що любилися, серденько моє,
як у лісі голубоньків пара —
гей, а тепера, серце, розійшлися,
так як та чорна хмара.

Що любилися, серденько моє,
як зерно в горісі —
гей, а тепера, серце, розійшлися,
як той туман по лісі».

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку: