Мала мати одну дочку

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

І скільки я верстов поміряв, І скільки я стовпів пройшов, — Розвіяв дні, неначе пір’я, І стер, як пару підошов. Малими вийшов я ногами, І ріс, міцнів я у ходьбі, Мої пісні поглинув гамір Таких же, як і я, рабів Цвітуть там верби кожне літо І червоніє верболіз, Я ще не виріс, щоб летіти — […]

Моїй сестрі Гляньте — хор дівчачий,це ж навколо менетисяча дітей,і мені підвладнийсвіт ясних очей! На землі пустельнійпід палючим сонцемвеселить бугор,як велика квітка,мій дівчачий хор! На зеленім долі,біля гір високихголос затремтів:хор — це той єдинийдивовижний спів! У степу безмежнім,у степу осіннім,де відчай схолов,біля мене діти —це моя любов! Я даремно піснюстримую свою:в хор зійшлися діти —їх […]

Прозорого серця висока погода сьогодні пустила над світом плисти тонесенькі хмари, відбивши їх в водах баварських озер, мов з латаття листи. Налиті живицею сосни рожеві малої гіллячки не рушать ніде, бо тиша у лоно щасливому дневі від Альпів далеких незримо іде. І кожного дерева стовбур порою дзвенить, мов струна, що зачула смичок, коли відривається тільки […]

Над шляхом, при долині, біля старого граба, де біла-біла хатка стоїть на самоті, живе там дід та баба, і курочка в них ряба, вона, мабуть, несе їм яєчка золоті. Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів. Хитаються патлашки уздовж всії стежини, і стомлений лелека спускається на хлів. Чиєсь дитя […]

Чи я в лузі не калина була, чи я в лузі не червона була? Взяли ж мене поламали й в пучечки пов’язали — така доля моя! Гірка доля моя! Чи я в полі не травиця була, чи я в полі не зелена росла? Взяли ж мене покосили й на сіно посушили! — така доля моя! […]