Козаченька молодого забили в кайдани

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Хвалилася береза — хвалилася: «Що я вгору висока — що я вгору, що я вгору висока, що я в корінь глибока — що я в корінь, що я в корінь глибока, що я гіллям кудрява — що я гіллям, що я гіллям кудрява, що на мені біла кора — що на мені, що на мені […]

(уривок з поеми) Мамо, моя мамо, Що ти ворожила, Як мене малого В колиску ложила? Мамо, моя мамо, Що ти накликала, Як мене малого Вночі колихала? Як водила ранком У полі на ріках І вчила ходити, До схід сонця бігать… А йшла через села На мости рибальські Дівчат зустрічати У вінках купальських, Яку ти чорняву […]

Даремно свистами нагайки Тиран погрожує мені, Зібравши чорних сотень шайки, Кує кайдани вогняні, — Я – духу вільного нестрим, І завжди буду я таким! Що там Сибір, кати, остроги, Жандарми, мури та рови! Хоч скрутять руки мені й ноги, Хоч вирвуть очі з голови, — Я – духу вільного нестрим, І завжди буду я таким! […]

Вже закінчили жати жито. Голодні обрії. Глибінь. А тут — тонкий порожній зшиток І вічний заповіт: люби! І трудний хліб черствий щоденний, І темні многотрудні дні, І в снах — Еллада і Атени Та хмурі степові вогні. А поруч, як весталка сонна, Вартує жертовник — вона, Проста, земна моя Мадонна, Проста, земна моя жона. 21 […]

Ой летіла горлиця через сад, через сад — розпустила пір’ячко на ввесь сад. Ой хто ж теє пір’ячко збере, ізбере — отой мене, молодую, забере. На курочці пір’ячко в один ряд, в один ряд — любімося, серденько, в один лад.