Закувала зозуленька

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

О земле, я люблю, кохаю до нестями Тебе, немов свою коханку, залюбки Сплітати прагну я тобі із зір вінки, Тебе оточувать безсмертними хвалами. На просторі твоїм чудові писанки Я бачу – в зелені ти блискаєш світлами, Братерства й любощів палахкотять зірки; Чого ж я прагну ще? Звідкіль душі надлами? Душа ридає. Мрій нема вже. Тільки […]

I Осінній вітер в лузі свище, Вербу хитаючи тонку; А я схиляюся ще нижче Себе побачити в струмку. Давно з чола у жінки думку Не п’ю вже солодко крізь сміх І, втомлений від поцілунку, Не сплю у неї біля ніг; Вона, коли ховає ставню, Удосвіта ще тьма густа, Не тягне у жагу останню Устами знов […]

З вікна видніють із-під снігу дахи і з цегли в сажі виводи, з їх лине дим, неначе чорні птахи або мов гуки череди. В кімнаті душно, і в повітрі висне накурений тягучий чад, і хлопці, лежні, голосно навмисне говорять про масних дівчат. А я біля розпеченої груби схиляюся до ніг своїх, та ще й кажу, […]

Не хились, тополе — бо й так мені горе; не хились, явірку — бо й так мені гірко! Сиди, зозуленько — не літай раненько, не мітай раненько, не куй жалібненько. Не збуди, зозулько, гостя дорогого — гостя дорогого, братіка рідного. Ой я й сама знаю, коли розбудити — як сонечко стане з-за гір виходити; як […]

Важко підперши тверде підборіддя рукою,згадує думний Мислитель могилу і плоть,голий встає перед власною долею злою,любить красу, та не може він смерть побороть. Він же тремтів од любові палкої весною,нині ж, під осінь, від правди сумної терпить.«Всі ми помрем», — відбивається думка журбоюв бронзі чола, коли ніч темнокрила тремтить. Рвуться з потуги скорботної м’язи у нього,жах […]