Закувала зозуленька на стодолі

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Я не хочу, щоби донькав мене ластівкою стала;це б вона здіймалась в небоі на мату не сідала;це б вила гніздо під дахом,а її кіс я не чесала.Я не хочу, щоби донькав мене ластівкою стала. Я боюся так за доньку,щоб принцесою не стала.Як вона б у черевичкахзолотих на луках грала?А коли завечоріє,чи б зі мною в […]

Пам’яті Петлюри I. Відійшли у негоду, у розталь. За плечима хрипів Батий. Прокажена земна короста Відбивала татарські сліди. Сизий простір, за милею — миля, Мовчазний і ворожий — минав, І мороз на тілі Поділля Підкопитні крілив письмена. II. В ті розжеврені, хижі години Невже ж спочивав Господь? Страшно покритки Катерини Мордували покірливу плоть. Страшно й […]

Хвалилася береза — хвалилася: «Що я вгору висока — що я вгору, що я вгору висока, що я в корінь глибока — що я в корінь, що я в корінь глибока, що я гіллям кудрява — що я гіллям, що я гіллям кудрява, що на мені біла кора — що на мені, що на мені […]

В цю годину гірку, мов ковток з океану,ти підтримай мене.Весь мій шлях переповнивсь, о боже, пітьмою,і волання страшне! І любов огняною бджолою летіла,і палала в воді.Обпекла мої губи, і строфи згірчила,і розвіяла дні. Сам ти бачив, як спала я тихо край стежки,спокій був на чолі;сам ти бачив — спливали з обличчя краплини,мов іскринки малі. Знаєш […]

Я просила в стиглої пшениці,щоб у хлібі він не вчув гіркоти,і вино просила я, щоб звідаввін не печію, а насолоду,і вино й пшениця зрозумілиі кивнули ствердливо на згоду. Стрівши в горах чорного ведмедя, —хижою звуть люди цю породу, —я просила, щоб йому ніколизвір лихий не заподіяв шкоди,і ведмідь, хитнувши головою,сповнити пообіцяв угоду. Я в кошлате […]