Вийду на поле

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Зелена та ліщинонька —Гей, чом без сонечка зів’яла?Молода та дівчинонька —Гей, козаку світ зав’язала. А я, молод, діжду вечорини —Гей, піду гулять до дівчини;Приходжу я та під віконце —Гей: «Добрий вечір, ти, дівчино-серце! Чом до мене ти не виходиш —Гей, мені слова не промовиш?»

Встала Обида в силах Дажьбожа внука, вступила дівою на землю Троянію, восплескала лебединими крили на синім морі у Дону, плещучи, упуди жирня времена. «Слово о полку…» I. Прокляттям, прокляттям ця назва, Це світле і тихе «поляни» Мешканцям залитої кров’ю І п’яної кров’ю землі — З обличчям у розтерзаних язвах, З очима в кривавім тумані, Чиї […]

Там, де Ятрань круто в’ється, де по каменю шумить, там дівчина, гей, як зветься: козак знає та й мовчить. Ой у полі криниченька, в тій криниці б’є вода, там дівчина воду брала чорнобрива, молода. Даром, дівко, квіти сієш, вони тобі не зійдуть, даром батька, матір просиш, бо за мене не дадуть. Бо ти дівчина багата, […]

Рученьки дитячі,рученьки благальні —всіх долин владаркиповноправні. Рученьки дитячі,тягнетесь до грона,і палають ягодичервоно. Стільники медамиповняться на диво.Люди обминаютьвас квапливо! Рученьки дитячі,наче тісто, білі.Як до вас голівкуколос хилить! Дві маленькі мушлі,рученьки грайливі.Хто вас обдарує —той щасливий! Хто, почувши серцемкрик ваш мовчазливий,світ вам повертає —той щасливий!

Моя доле, важка доле, Щоб ти луснула була! Щоб од мене в чисте поле Ти назавжди утекла! Чом же ти, похмура й люта, Мені щастя не даєш? Чом, гірка, немов отрута, Мені смерті не пошлеш? Так мене постійно мучиш, Ніби душу в пеклі чорт; Так ти серце моє сушиш, Що вже висох я, мов хорт! […]