Ой зійди, зійди ти, ясен місяцю

Ой зійди, зійди ти, ясен місяцю,
як млинове коло,
ой вийди, вийди, серце дівчино,
та промов до мене слово, —

ой і рада б же до тебе вийти,
із тобою говорити,
так судять-гудять вражі люди —
хотять же нас розлучити.

Ой не бий, мати, і не лай, мати,
не роби каліченьки —
зав’яжи очі темної ночі
та й веди до річеньки,

а як приведеш та до річеньки,
розв’яжи карі очі,
та нехай же я та й подивлюся,
з світом божим попрощаюся.

Ой світе ясний, світе прекрасний,
тяжко жити на тобі,
а тяжче-важче молодесенькій —
не нажившись помирати.