Ой вербо, вербо

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Світання долі не для вас прийшло, Вам зорі не цвістимуть, як блавати; Не буде вас надія зігрівати, Що повертається, немов тепло. Про завтра, і про хліб, і про житло Ви думати повинні, й працювати За себе, і за інших, і вмирати Від голоду, схиливши вниз чоло. Ваш спів – квиління жалібне, безсиле, Що вказує на […]

Моє терпіння, мій кривавий біль — Що проти мук, в яких живуть мільйони, Де родить стогін стогони й прокльони, Де очі всім гризе сльоза, як сіль! Мій дух летить аж до небесних піль, Та, мов чолом об мур, там б’є поклони. В молитвах світу крик малий мій тоне, Нуль – у клятьбах, що линуть звідусіль! […]

Ой там за Дунаєм, та за тихим Дунаєм — молодець гуляє, молодець гуляє, та молодець гуляє — на той бік гукає: «Подай, подай перевозу, та подай перевозу — я перевезуся! На свою Вкраїну, та на свою Вкраїну ще раз подивлюся; не так на Вкраїну, та не так на Вкраїну, як на ту дівчину!» «По світлоні […]

Як приїхав братік та до сестриці в гості, та поставив кониченька та на жовтім помості. «Ой стій же ти, коню, та не тупай ногою, да покіль поговорю да я з рідною сестрою! Сестро моя, сестро, та перепеличенько, да чого почорніло да білеє личенько?» — «Ізсушили, брате, да все думки та гадки, да все думки та […]

Поза яром, да поза яром, поза лугом — орав милий чужим плугом. Чужі воли, чужа нива — поганяє чужа мила. Поганяє, поганяє — ой на сторони, ой, та сумно поглядає.