Ой у полі жито

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Тихо, тихо Дунай воду несе, ще тихше дівка косу чеше — чеше, чеше та на Дунай несе: «Пливи, косо, тихо за водою, а я піду услід за тобою — припливу, косо, к зеленому лугу, скажу тобі всю свою притугу». Нема краю тихому Дунаю, нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Ох, ізвівши, […]

Гей, летіли галочки понад Чорне море — та й не один жовнір плаче в цісаря в неволі. Та не один жовнір плаче, та й не один туже — що він, бідний, цісареві задарма так служе. «Та й вийдіть ви, новобранці, перед нові брами! Станьте разом всі ногами, докупи плечами! Поглипуйте на цісаря чорними очима». — […]

Tags: Пісні про кохання, Доля, Розлука, Туга Вийду на поле, гляну на море, — сама ж я бачу, що мені горе. Сама ж я знаю, чого я плачу, — що я милого нігде не бачу. Кого я люблю, той за плечима, кого не знаю, — перед очима. Ой боже, боже, за що так мучиш? Дався […]

Хоч би на мить свята відрада — Всією вічністю дихнуть — І радістю просякне зрада, І сонцем розтопиться муть. Хоч би вже буря, вир, абощо, — Цієї тиші не знести! А потім знов хай трудна проща, Хай знов Голготи і хрести.

I. Тяжким хрестом лежать шляхи, Ясні в ночах, вони сліпі вдень: Рамено — з заходу на схід, Рамено — з півночі на південь. І так розіп’ята — віки — Вогонь буття не загасила, Невичерпаний дух який! Яка непереможна сила! Гноблять, калічать, труять рід, Ворожать, напускають чари, Здається, знищено вже й слід, Лиш потурнаки й яничари. […]