Ой пливе човен по росі

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Ой братіку рідненький, Снився мені сон дивненький, А що наше подвір’ячко Чорним шовком пересновано. Чорним шовком пересновано, Калиною перетикано, Калиною перетикано, Сріблом-злотом пересипано. Що ти, сестро молодая, знаєш, Чи ти свого сна не відгадаєш? Чорний шовк — твоя кісонька, Калиночка — твоя красонька. Калинонька — твоя красонька, Срібло-злото — твоя слізонька.

Пише, пише та гетьман Мазепа Та й до Палія листи… Народна пісня «Здоров, здоров, Палію Семене, Прибувай до мене, А я тебе буду зустрічати, Військо шикувати, А як, сівши зі мною на лаву, Поєднаєш славу — Україна й компанійське військо Поклоняться низько!» Іде, їде фастівський полковник, Сонце рвуть підкови; Мають, мають шлики, як вітрила На […]

Скажи, скажи, серце, правду — нехай же я буду знати: чи з великою мені радістю до тебе прибувати. «Прибудь, прибудь, мій миленький — ой я тобі рада буду; я ж без тебе усю ніченьку, як сива голубка, гуду». «Ой де ж же ти, моя мила, та із шовку зшита — що ти мене додержала аж […]

Ой ходила та Маруся по крутій горі, побачила селезня на тихій воді. «Пливи, пливи, селезню, тихо по воді, прибудь, прибудь, мій батеньку, тепера к мені» — «Ой рад би я, дитя моє, побути к тобі, насипали сирої землі на груди мої. Насипали сирої землі на груди мені, склепилися карі очі й вустоньки мої. Склепилися карі […]

Ще твої я поцілунки На устах гарячих чую, А твої обійми душу Ще хвилюють молодую. Серце в грудях ще стукоче, Мов сполохана пташина, А в крові жаги й любові Ще бушує хуртовина Ах, вогонь ти, моя люба, Вся із полум’я і страсти, Як солодко, щасно, хмільно У твої обійми впасти! На момент одним горінням Душі […]

Одна гора високая,а другая низька;одна мила далекая,а другая близька. У цієї близенькоїволи та корови,а в тієї далекої —та чорнії брови. У цієї близенькоїволи поздихають,а в тієї далекоїбрівки не злиняють. У цієї близенькоїрушник на кілочку,а в тієї далекоїброви на шнурочку. Ой я цюго близенькуюлюдям подарую,а до тої далекої —пішки помандрую!