Молодая дівчинонько, чого з лиця спала

«Молодая дівчинонько,
чого з лиця спала?» —
«Така тепер, козаченьку,
панщина настала!

Що в неділеньку раненько
усі дзвони дзвонять,
молодії отамани
по улицях ходять:

“Ой годі вам, добрі люди,
до церкви ходити,
беріть ціпи та лопати —
та йдіть молотити”.»

Змолотили стіг пшениці,
везуть продавати —
молодому отаману
жупани справляти.

Ой, справили два жупани,
треті — шаравари,
тепер же ми, пані-братці,
навіки пропали.

Задовжався пан Письменський
сорок тисяч грошей,
та ісправив пан Письменський
хороми хороші.

А за тії та хороми
взяли в нас корови,
а за тії східці
позаймали й вівці.

А у тих же та хоромах
побиті кілочки —
доживемось ми до кінця —
не буде й сорочки!

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку: