Коло млина калина

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Ой братіку рідненький, Снився мені сон дивненький, А що наше подвір’ячко Чорним шовком пересновано. Чорним шовком пересновано, Калиною перетикано, Калиною перетикано, Сріблом-злотом пересипано. Що ти, сестро молодая, знаєш, Чи ти свого сна не відгадаєш? Чорний шовк — твоя кісонька, Калиночка — твоя красонька. Калинонька — твоя красонька, Срібло-злото — твоя слізонька.

Городами, селами хтось утикав землю, ніби паску шишками на Великдень. Земля бавиться між зорями, грає гомоном, як барвами веселка або водами великими грішми бризкає капшук за морями у Нью-Йорці, смальцем серце обливає купцеві в Європі. Париж лукаво слуха ради панства та сміється, як Вольтер! А на Рейні Ніцше проклина… Україна варить пиво на Дніпрі. Мов […]

Прощай, слава, город рідненький, прощай, Україно! Прощай, мій сад зелененький, прощавай, дівчино! А в тім саду, саду зеленому, де сонечко сяє, на калині, біля хати, соловей співає. Співай, співай, співай, соловейку, сидя на калині. Не журися, дівчинонько, у тяжкій годині. А я піду на край світу, буду воювати, тебе, моє серденятко, буду споминати.

«Добрий вечір тобі, зелена діброво! Переночуй хоч ніченьку мене молодого!» — «Не переночую, бо славоньку чую а про твою, козаченьку, голову буйную». «Добрий вечір тобі, ти, темний байраче! Переночуй хоч ніченьку та волю козачу!» — «Не переночую, бо жаль мені буде, — щось у лузі сизий голуб жалібненько гуде. Вже ж про тебе, козаченьку, й […]

Як гляну, погляну – неправдою лютою Цей світ закувався під владою тьми. Наповниться серце гіркою отрутою, Та вирветься пісня, облита слізьми. Щасливу людину побачити хочу я — Шукати даремно щасливця-раба! Немає щасливої долі жіночої, Але найстрашніша – вдовина судьба. Ніхто за сирітку вдову не заступиться, Ніхто не боронить сердешну, ніхто. А кривдник на кривду для […]

Ой черчику та горобчику! Полинь, полинь та по садочку! Полинь, полинь та по садочку — розкажи нам усю правдочку: Кому воля, кому неволя? А парубкам уся воленька — за скрипочку та за дудочку, за шапочку — та й на вулицю. Ой черчику та горобчику! Полинь, полинь та по садочку! Полинь, полинь та по садочку — […]