Хвалилася береза

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

I Гуде великий город над рікою і тягне воду із Дніпра, а сонце йде дугою степовою туди, де небо вічною стіною моря великі замика. Гуде далекий город над степами, встає туманами рілля, гримлять із вирію під небесами ген журавлі тягучими ключами об гори сині у лісах. Ідуть селяни в темні доли босі і в лоно […]

Ой піду я в ліс по дрова, назбираю лому — завів мене чужий розум на чужу сторону. А на чужій сторононьці ні батька, ні неньки, тільки в саду вишневому співа соловейко. Співай, співай, соловейко, восьма голосами, а піду в сад вишневий, заллюся сльозами. Ой зірву я з рожі квітку та й пущу на воду: «Пливи, […]

Були в батька три сини, Та всі ж Василі вони. Один – наймит при дворі, Оре панські чагарі. Другий з них жандармом став, Шабелькою засвистав; Третій у бою поліг, Землю й волю він беріг. Батечко в халупі спить, І дуда при нім лежить; Дме в сопілочку бідак, Потім ще й співає так: «Ой ти, дудочко, […]

Ой у полі при дорозі лежить камінь мармуровий,а на тому камені сидить хлопець чорнобровий.Ой сидить же він, сидить та дрібні листи пише,дрібні листи написав та й до дівчини відіслав. «Допоможи мені, боже, свою дівчину взяти!Хоч худоби не діждуся — з хорошою наживуся!Ой що ж мені по худобі, що худоба двір заляже?Погана дружинонька молодому світ зав’яже!»

— Всі ми будемо королевами, — так повторювали ми влад: Іфігенія, й Росалія, і Лусіла, і Соледад. У долині Елькі, що замкнули верховини, шпилі, вулкан, розбуялий вогнем червоним, як розквітлий мак і шафран, ми повторювали завзято слово істинне, без оман: — Всі ми будемо королевами і побачимо океан. По сім років тоді було нам: в […]