Їхали чумаки та із України
Їхали чумаки та із України,
стали попасати та на край долини.
Викресали вогонь та й до ружини,
розпустили пожар та й по долині.
Розпустили пожар та й по долині,
солов’єві діти попалили.
«Зозуленько сива, сестро моя,
пропали діточки, пропав же я».
Зозулечка з гаю вилітає,
соловейка братом називає:
«Чи я тобі, брате, не казала,
чи я ж твому серцю не прияла?
Було не вити гнізда у лужечку,
було звити гніздо у гаєчку,
було звити гніздо у гаєчку
на високім дереві, на вершечку.
Ніхто того дерева не зрубає,
ніхто твоїх діток не спужає».
«Звив низенько — дівчата забрали,
звив високо — хлопці підрубали,
звив у лузі — і там пропадає,
ніхто щастя-долі не вгадає».
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!