Годі, березо, зеленій стояти
Годі, березо, зеленій стояти —
пора тобі свій лист опускати;
беруть, беруть молодця в солдати —
за ним плаче та старая мати.
«Не плач, мати, бо ти вже старая —
нехай плаче жінка молодая!
Ой у жінки та дрібнії дітки
остаються навіки сирітки.
Остаються панам на поталу,
а я піду служить государю;
остаються панам на поругу,
а я піду у вічную службу.
Брати будуть на худобі жити,
а я буду пареві служити;
брати будуть дітками втішаться,
а я буду сльозами вмиваться».
Коментарів ще немає... Будьте першим!