Брала дівка воду
Брала дівка воду,
брала, брала, вибирала —
до дна й не добрала.
Жила в батька одиниця —
до добра не зазнала.
Я ж думала, молодая,
в свекра погуляю,
а у свекра гірше пекла —
до добра не зазнаю.
Ой піду я, молодая,
у сад, у садочок,
та вирву я з рожі квітку,
та й пущу на воду:
«Пливи, пливи, з рожі квітко,
аж до мого роду!»
Пливла, пливла з рожі квітка —
та й на воді стала;
вийшла мати воду брати —
та й плакати стала:
«Ой, чого ти, з рожі квітко,
на воді зів’яла?
Ой чого ж ти, моя доню,
така стара стала?» —
«За чужими роботами
до добра не зазнала!»
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!