А все гори, а все гори та долини

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Посію я мак над водою, та заріс мій мак лободою. Ой сама ж, мамцю, зле зробила, що мене рано не збудила. Ой чужі дочки рано встали, по добрій долі розібрали, а я, молоденька, спізнилася, та лихій долі судилася. Та пропав мій вік, як маків цвіт, що вночі зацвів, а вдень опав, що вночі зацвів, а […]

Ой у полі жито — копитами збито, під білою березою козаченька вбито. Ой убито, вбито, затягнено в жито — червоною китайкою личенько накрито. Ой як вийшла мила, голубонька сива — як підняла китаєчку, та й заголосила. Ой вийшла другая, та й вже не такая — як підняла китаєчку, та й поцілувала. Ой як вийшла третя […]

Мов холодок, та істина одвічназійшла на мене в спалахах зірниць:мізерна ненависть — любов величнав житті, пропахлім золотом пшениць. Заміним віршем лагідним, привітнимотой від крові й жовчі сум’ятний.Фіалки глянули блакитно, й вітернесе в долину запах медяний. Вже розумію й тих, що молять бога;збагнула й те, як зроджується спів.Жага нестерпна і гора висока,та вабить ірис, що вгорі […]

Ох, ноче, ноче без луни і крику, без місяця і без зірниць, я знов твою пустелю дику полохаю із-під ялиць. Шумлять гілляки таємничі бору, аж сніг спадає на пеньки, і в мене з ними разом руки вгору, здається, клякнуть вже віки. І знов, і знов душа моя безсила питається прокляттям літ: навіщо ти мене взяла […]

Ой у полі криниченька одна, ой холодная водиченька до дна. Ой холодная водиченька до дна, а в козака дівчинонька одна. «Дівчинонько, золотонько ж моя, ой кажуть люди, що не будеш моя. Як піду ж я у полки служити, ой чи будеш по мені тужити?» «Я ж по тобі не тужу й не плачу — ой […]