Дмитро Павличко

Як гляну, погляну – неправдою лютою
Цей світ закувався під владою тьми.
Наповниться серце гіркою отрутою,
Та вирветься пісня, облита …

О земле, я люблю, кохаю до нестями
Тебе, немов свою коханку, залюбки
Сплітати прагну я тобі із зір вінки,
Тебе …

Зачинені у мріях з болем правди,
Ми здобувати мусимо знаття,
Досліджувати людські душі й знади,
Шукати ідеального буття,
І все …

Не мрійте про минулість величаву,
Бо мріями її не воскресить.
Віддайте хоч життя – вона й на мить
Не вернеться, …

Світання долі не для вас прийшло,
Вам зорі не цвістимуть, як блавати;
Не буде вас надія зігрівати,
Що повертається, немов …

Дивлюся: йде якась мізерна тінь,
На плечах сірячина, вся муруга
Та порвана, а на губах осуга,
А твар, неначе виорана …

Удар, душе, удар, небого,
По струнах мислей-веселух!
Розворуши життя мойого
Мінливого оспалий дух.
Хай, ставши на папері строго,
Думки потішать …

Все вище сонце, менша тінь,
Хтось там співає, чути сміх.
Спливає на людей теплінь,
І радість огортає всіх.
Світ сонечко …

Ви кажете: сумно співаю, не згадую
Про щастя, про радості чи про любов…
Покиньте сміятись! Не втішив я правдою,
То …

На світі жити
Все важче й важче,
Переробити
Долю на краще
Важко мені.
Молодість, радість —
Все потаємці
Я склав …

Ех, ненависна доля моя,
Під’яремне життя – навісне!
Кров жере з мене пан, як змія,
Ще й грозиться прогнати мене.…

Ми й з плужечком ішли, ми й борінку несли —
Прислужитись хотіли тобі.
Гарби гною тягли на ріллю, як воли …

Правду з неправдою,
Цноту – із єрессю
Вимішай – матимеш
Добру поезію.
Літо, ніч, місяць,
Явір, черешня,
Дівчина, хлопець, —…

Скільки хижого,
Безсердечного Зла всілякого
Ходить, повзає!
Як не хочеться
Серцю доброму
Та з бридотою
Зустрічатися!
Ось конвой іде,
Зброя …

Хай же вам так не здається,
Що біда навік затисне…
Знайте, лихо перетреться,
Блискавкою доля зблисне.
Правда, повні смутку вісті…

Там ллється кров, рвучи закови,
Борці на шибениці йдуть.
А ви спите, хоч там братове
Вас, мучених найгірше, ждуть.
Скажіть, …

Недавно з тобою ми стрілись; вела ти
Палку суперечку зі мною тоді.
Тобі – визнаю – довелося страждати,
І втіхи …

Мати, моя мати,
Що ти наробила, —
Мене горювати
На світ народила?
За що, за що
Твій син бідак,
За …