Українська народна поезія — Page 8

Ой летіла зозуленька
через поле, гай —
та й згубила рябе пірце
на тихий Дунай.

Ой як тому рябенькому
пірці …

Із-за гори кам’яної
голуби літають —
не зазнала розкошоньки —
вже літа минають.

Запрягайте коні в шори —
коні воронії …

Між горами, а в долині —
ніде води та й напитися,
все чужі люди, роду нема —
ні до кого …

Ой вийду я на гору —
на високу, крутую —
та гляну я в долину
на червону калину.

На червоній …

Та нема гірш нікому —
як тій сиротині —
ніхто не пригорне
при лихій годині!

Та не пригорне батько,
не …

А вже весна, а вже красна —
із стріх вода капле;
молодому козакові
мандрівочка пахне.

Помандрував козаченько
у чистеє поле …

Ой весна, весна та весняночка —
де твоя дочка та паняночка?
Десь у садочку шиє сорочку,
шовком та біллю все …

Кроковоє колесо
вище тину стояло —
много дива видало…
Чи бачило, колесо,
куди милий поїхав?

— За ним трава зелена,…

Ой не рости, кропе,
високо та й у городі —
ой не ходи, старий,
коло моїх ворітечок!

Ой не топчи, …