Кроковоє колесо

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Рученьки дитячі,рученьки благальні —всіх долин владаркиповноправні. Рученьки дитячі,тягнетесь до грона,і палають ягодичервоно. Стільники медамиповняться на диво.Люди обминаютьвас квапливо! Рученьки дитячі,наче тісто, білі.Як до вас голівкуколос хилить! Дві маленькі мушлі,рученьки грайливі.Хто вас обдарує —той щасливий! Хто, почувши серцемкрик ваш мовчазливий,світ вам повертає —той щасливий!

I. Ще сяє день. Ще високо блакить. Далеко ще до вечора, єдина. Мої обійми сильні і палкі, І прийде час — ти подаруєш сина. Я знаю — гуркотить лиха година, Грядуть заліза й пурпуру роки. Він буде воїн. Ждуть його — полки, Ночами — чвал, а в спеку — люта днина. Та пам’ятай, що ще […]

Скільки бачили ганьби і чули образ ви, Як казились навколо вас зрада і гріх, Та камінням звучать кремезні ваші назви — Чи Крем’янець, чи Дубно, чи древній Остріг. Та камінням звучать і тривають, як камінь, Мури ваших руїн серед лісу і гір, І вдивляються башти у далеч віками Понад колоточ діб, понад суєтний вир. І […]

Мій індіанине, мій хлопче,як ти в журбі, приляж на землю,так само припадай до неї,як будеш радістю обнятий. Почуєш дивовижні речіпід барабан землі своєї;почуєш вибухи багаття,що прагне до небес дістатись,почуєш пошум рік широких,громи високих водоспадів,почуєш мукання худоби,важких сокир гулкі удари,почуєш, як молотять збіжжя,почуєш, як лунають свята. На все, що індіанин бачить,йому відповідає бубон.Він то втікає, то […]

Мав я прегарну здатність (чи то хворобу): двійко голуб’ят у череповій коробці. В ротову мою порожнину, від крику аж пурпурову, зазирали медики, ворожбити та інші знаючі хлопці. Як я вами пишався, мої крилаті кристали, пернаті мої мучителі з давніх полотен!.. Ціле літо об мене крилами терли і туркотали, заснувавши в моїм черепі містечко Туркотин. А […]