Та нема гірш нікому

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

За полем поблискує смужка пшениці Дозріла – на соннім лісів рубежі; Колосся схиляється аж до межі В сумному шептанні: «А де мої жниці?» І жниці прийшли – молоді, міднолиці; В снопи кладучи колоски-сторожі, Зашастали глухо серпи, як ножі, І співи прадавні знялись, наче птиці. Там пісня пливе, і пливе в небеса, Крізь біле колосся проходить […]

На городі верба рясна — там стояла дівка красна, хорошая та вродлива, її доля нещаслива. Її доля нещаслива — нема того, що любила, нема його, та й не буде — розраяли вражі люди. Розраяли-розсудили, щоб ми в парі не ходили, а ми в парі ходить будем, дружка дружку любить будем. Та підемо у лісочок на […]

— Ой ти, дівчино — червона калина, як мені на тебе дивитися мило; як ідеш, дівчино, зрання по воду — не надивлюся на твою вроду; не так по воду, як ідеш з водою — і сам я не знаю, що буде зо мною. Ой ти, дівчино, чорнобрива-пишна — чом ти до мене з вечора не […]

Як купала мене мати у любистку, трусив зорі Див із лану у колиску. Схиляв голову весняну голий місяць до маленьких моїх ніжок в купіль свіжу. Вода з місяця збігала на малого, ніби сріблом полоскала тепле лоно. Як скупала мати сина, то між зорі положила у колиску, як у пол… Як у полі, на могилі коло […]

Зеленая ліщинонько, чом не гориш — та все курися?Гей, молодая та дівчинонько, чого плачеш, чого журися? Ой коли б я була суха — то б горіла, не курилася;гей, коли б знала, що за ним я буду — не плакала б, не журилася. Ой у броду беру воду — на тім боці мої карі очі;там козаченько […]