Ой весна, весна

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Ой не цвіти буйним цвітом, зелений катране — тяжко-важко на серденьку, як вечір настане. «Ступай, коню, ступай, коню з гори кам’яної до тієї дівчиноньки, що чорнії брови. Як не хочеш, дівчинонько, дружиною бути, то дай мені таке зілля, щоб тебе забути» — «Єсть у мене таке зілля, росте біля току — як дам тобі напитися, […]

Гей, гей, гей! Та хто горя не знає, та нехай мене спитає, та гей! Гей, гей, гей! Та виріс я в наймах, в неволі, та не знав ні щастя, ні долі, та гей! Гей, гей, гей! Та по дорогах ходячи, та чужії воли пасучи, та гей! Гей, гей, гей! Та чужії воли пасучи, та чужії […]

На гравюрі в злотистому полідвоє тіл золотавих сплелись,мов клубки, в золотім ореслі. Перше лагідно мову веде,його лагідно слухає друге,і ніщо не шерехне ніде. Подих злився із подихом вмить,і вуста затремтіли у нього,а довкола ніщо не тремтить. Замість днів, що минали в печалі,коли Час їм належав обом,але щастя вони не стрічали, — взнали біль золотий відтепер,і […]

Застрягло у моєму горлі слово —і не позбудусь, не звільнюсь від нього,хоча воно в мені пульсує кров’ю,бо випущу — і спалить воно поле,ягня заб’є чи птицю кине долу. Я мушу його вирвати і сховати:знайти боброву нору глибочезнуабо вапном те слово загасити,щоби, як душа, вже не могло літати. Що я живу — виказувать не хочу,допоки у […]

Час покликати громаду На пораду, на нараду, На великий здвиг! Хай народ зійдеться й скаже, Як здолати лихо враже Задля днів нових! Як нам жити, поживати, В рідній хаті й біля хати Як заводить лад: Чи зостатися в неволі, Чи дійти нової долі Шляхом барикад. Довго люди вдень блукали, Кров і сльози проливали, Все не […]