А вже весна

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де ти, калино, зросла такая, такая високая, такая високая, листоньком широкая? Ой росла ж бо я, росла в лузі при криниці, в лузі при криниці, при холодній водиці. Там Маруся воду брала, калину підливала, калину підливала, своєї неньки питала: — Ой ненько моя ж, ненько, чи буду я такая, чи буду я такая, як калинонька […]

Давно те діялось. Ще в школі, Таки в учителя-дяка, Гарненько вкраду п’ятака — Бо я було трохи не голе, Таке убоге — та й куплю Паперу аркуш. І зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І везерунками з квітками Кругом листочки обведу. Та й списую Сковороду Або «Три царіє со дари». Та сам собі у бур’яні, Щоб не […]

За річкою, за Дунаєм козаченько конем грає — козаченько конем грає, він дівчину підмовляє: «Дайся, дівча, на підмову козакові молодому!» — «Бодай козак щастя не мав, що він з мене вінок ізняв!» — «Не я з тебе вінок ізняв — зняла з тебе охотонька, зняла з тебе охотонька — козацькая розмовонька!» Дівка сина породила, барвіночком […]

З ліса череватого вітри та буйволи котили сонце по луках зелених, через Ніл глибокий до тих берегів, де небесним плесом розцвівсь океан. Крихти зоставались тропічного сонця у кущах холодних ситої трави. Журавлі збирали їх та із криком повним розставляли крила на моря і землю й напинали небо туго, наче лук. Неба понад нільського клапті у […]

Мій Боже, ти любиш з блакитної арки пускати над селами пил, і нюхати в церкві, як пахнуть огарки, олива і дим із кадил, і мовчки приймати собі на приносах серця від стражденних жінок, і в зорянім вівтарі, скупанім в росах, ховати їх в спільний мішок… І хоч на увагу твою я заслуги не маю й […]