Українська народна поезія — Page 25

Засвистали козаченьки
в похід з полуночі, —
заплакала Марусенька
свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
не плач, не …

Прощай, слава, город рідненький,
прощай, Україно!
Прощай, мій сад зелененький,
прощавай, дівчино!

А в тім саду, саду зеленому,
де сонечко …

Ой у лузі та ще й при дорозі
червона калина…
породила молода дівчина
хорошого сина.

Вона його та ще й …

Гомін, гомін, гомін,
гомін по діброві,
туман поле покриває;
мати сина виганяє:

«Іди, сину, іди, сину,
пріч од мене —…

Зажурилась Україна,
бо нічим прожити,
витоптала орда кіньми
маленькії діти.

Котрі молодії —
у полон забрато;
як заняли, то й …

Розлилися круті бережечки,
гей, гей, по роздоллі;
пожурились славні козаченьки,
гей, гей, у неволі.

Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці,…

Зеленая та дібровонька,
чого в тебе так пеньків много?
Чого в тебе так пеньків много,
зеленого ані одного?

Та всі …

Ой куди ж ви, сірі гуси, полинете?
Куди моє дівування заберетеє?

Полинемо, сірі гуси, в чисте поле,
не вернеться дівування …

Ой ходила та Маруся
по крутій горі,
побачила селезня
на тихій воді.

«Пливи, пливи, селезню,
тихо по воді,
прибудь, прибудь, …