Українська народна поезія — Page 17

Тече вода з-під Дунаю,
ще й з-під синього моря —
хто не служив у багатиря,
то той не знає горя.…

Ой що ж бо то та й за ворон,
що по морю кракає?
Ой що ж бо то за бурлака,…

Та забіліли сніги,
забіліли білі,
ще й дібровонька.

Та заболіло тіло,
бурлацькеє біле,
ще й головонька.

Ніхто не заплаче
по …

Ой у полі могила
з вітром говорила:
«Повій, вітре буйнесенький,
щоб я не зчорніла.

Ой щоб я не зчорніла,
щоб …

Ой у лузі та калина весь луг іскрасила,
породила стара мати жовніронька-сина.
«Породила ж мене мати темненької ночі,
дала мені …

Гей, летіли галочки
понад Чорне море —
та й не один жовнір плаче
в цісаря в неволі.

Та не один …

Ой горе, горе — не солдатськеє життя!
Гей, гей, що не дають ані плакать, ні ридать!
Гей, що не дають …

А ще сонце не заходило —
а зробилась темнота.
А нещаслива та дівчина,
котра любить козака.

А козак їде в …

Брала дівка льон дрібненький,
брала, брала, тонко вистеляла,
всю долину сходила —
та й не знайшла парня молодого,
которого любила.…