А ще сонце не заходило

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ой не шуми, луже,Зелений байраче!Не плач, не журися,Молодий козаче! Не сам же я плачу —Плачуть карі очі,Що нема спокоюАні вдень, ні вночі. Сусіди близькії —Вороги тяжкії —Не дають ходити,Дівчину любити. Я ж буду ходитиІ буду любити —Ще й до себе візьму,Буду з нею жити! Ой умру я, мила,Як ти будеш жива —Чи згадаєш, мила,Де моя […]

Смутний вечір, смутний ранок, десь поїхав мій коханок. Десь поїхав та й бариться, серце ж моє печалиться. Десь поїхав та й немає, серце ж моє умліває. Ой вийду я на той ганок, чи не їде мій коханок. Ой він їде, а я бачу, він сміється, а я плачу. Він сміється ще й моргає, нагайкою коня […]

Ой у полі та стернистому, на старому деревлянському, явори стоять, гойдаються ще й вітрами умиваються. Там Сварог схиливсь над стернями, вкутав голову туманами і ворушить тихо віями, як лісами в білім інею. Тими віями він скочує срібло-сльози все розтоплені… Стають сльози ті озерами У долинах серед зелені та й димлять до сонця водами в ранки […]

Крики дальні, крики птиці, стріньте хоч луну мою над хрестом святим дзвіниці у покинутім краю. Серце чуле, серце чисте, чи ти чуєш з-під хреста, як шепочуть особисте горем спечені вуста? Крик летючий, крик пташиний, в церкві душу розбуди, що святіша від крижини з-під орданської води. Хай погляне з рути-м’яти та й узнає те, що є, […]

Козак од’їжджає —Дівчинонька плаче:«Куди ідеш, козаче,Козаче-соболю? Візьми мене із собоюНа Вкраїну далеку!» —«Дівчинонько мила,Що ж будеш робити На Вкраїні далекій?» —«Буду хусти прати,Зеленого жита жатиНа Вкраїні далекій!» «Дівчинонько мила,Що ж будеш ти їстиНа Вкраїні далекій?» —«Сухарі з водою, Аби, серце, із тобоюНа Вкраїні далекій!» —«Дівчинонько мила,Де ж будеш ти спати На Вкраїні далекій?» —«В степу, […]