Брала дівка льон дрібненький

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Над садками чорна хмара плине, ще й дощ настає, а за мною бідна мати гине — руки з муки в’є. І вже хмара негодою стала, аж небо вгина… Підсковзнулась, глянула я, впала, і він обмина. Лопухи в подвір’ї мокрі, мокрі, й лопотить вода… Де ж ви, де, стежки сухі й широкі, ще й тверда хода? […]

Вже літо відходить. Палає Подекуди листя червоне; Сівач – у коробці насіння — Виходить на зорані гони. І повною жменею жито По ниві сівач розкидає, Ховає в земельку надію, Що буде з посіву? Не знає. Чи праця його від хробаччя Загине, дощами залита? Чи сніг її спарить весною, Чи град її виб’є за літа? Чи […]

Як піду я, піду я по нивах, По мозольнім ратайськім сліду, По лугах, по дібровах шумливих, Та по селах убогих піду. Там почну я пісні вигравати На печальній сопілці своїй; Нещасливий, наморений брате, Кращу думу ти в серці лелій! Я вітання для ниви заграю, Щоб родила щиріше вона; Боронуй своє поле, ратаю, Надаремно не кидай […]

Ще бір не чорнів на Лемківщині в горах від сонця, ворон та відлиги, ще ріки поволі, неначе покора, котили каміння з-під криги; ще в селах ходили в шапках та кожухах статечні та стримані газди, неначе ждучи, що ось-ось завірюха спроможеться ще раз напасти; ще крики качок з великоднього диму луною не йшли понад яром — […]

Там ллється кров, рвучи закови, Борці на шибениці йдуть. А ви спите, хоч там братове Вас, мучених найгірше, ждуть. Скажіть, за кого ж то померти Пішли вони в криваву хлань, Хто гідний там такої жертви, Таких нечуваних страждань?! Га, з вас про те ніхто й не знає, Що йдуть за тих на битви жар, Хто […]