Тече вода з-під дунаю
Тече вода з-під Дунаю,
ще й з-під синього моря —
хто не служив у багатиря,
то той не знає горя.
А я служив у багатиря —
та й горенько знаю:
пізно ляжу, рано встану —
та роблю, не гуляю.
Посилає мене пан-хазяїн
та у поле орати,
а хазяйка свою наймичку —
та волів поганяти.
Оре наймит, оре бідний,
та на шлях поглядає —
чужі жінки та обід несуть,
а хазяйки немає.
Доорався той наймитюга
та до темного луга,
випрягає сірі воли
та й з плуга, та й з ярма.
Та й пускає сірі воли
у зелену діброву,
а сам іде, той наймитюга,
та обідать додому.
Іде наймит, іде бідний,
та й у дудочку грає,
хазяїн, той превражий син,
та обідать сідає,
відчинивши квартирочку,
та в вікно поглядає:
«Приймай, жінко, вареники
та з самого столу!
Та не дай, жінко, тому наймитюзі
ні хліба м’якого —
а дай, жінко, тому наймитюзі
лиш сухаря сухого!
Не дай, жінко, тому наймитюзі
ні гарячої страви —
а дай, жінко, тому наймитюзі
помиї з-під лави!»
Прийшов наймит, прийшов бідний,
та й став у порога:
«Позволь, пане-хазяїне,
хоч на лавонці сісти,
та дай мені, пане-хазяїне,
хоч борщу попоїсти!»
А хазяйка з чотирьох мисок
та у п’яту зливає,
та все тому наймитюзі
обід зготовляє.
Коментарів ще немає... Будьте першим!