Смійтесь з мене, вічні зорі!
Я нещасний, я черв’як!
В мене серце, нерви хорі,
Не подужають ніяк.
Сам з собою …
Відчай
Поезія про відчай передає стан, у якому людина втрачає надію та не бачить виходу зі складної ситуації. Вірші про відчай часто народжуються з переживань самотності, втрати, розлуки чи глибокої душевної кризи.
Темні образи, мовчання та внутрішня боротьба допомагають передати силу цього почуття. Водночас навіть у таких творах може з’являтися крихка можливість для надії та змін.
Всі твори
30 творів у каталозі
Як ти могла сказати се так рівно,
Спокійно, твердо? Як не задрижав
Твій голос в горлі, серце в твоїй груді…
У цьому полі, синьому, як льон,
де тільки ти і ні душі навколо,
уздрів і скляк: блукало в тому полі…
Цей біль — як алкоголь агоній,
як вимерзлий до хрусту жаль.
Передруковуйте прокльони
і переписуйте печаль.
Давно забуто, що є …
Невже ти народився, чоловіче,
щоб зазирати в келію мою?
Невже твоє життя тебе не кличе?
Чи ти спізнав життєву путь …
Я маю ідеї,
не маю я слів,
які опишуть весь мій мотив.
Немов в один день закрились думки,
і більше …
Ваші списки
Зберіть власну добірку: Відчай
Додавайте твори до свого списку одним кліком і діліться ним за посиланням.
Чи ви знаєте пісню вигнанчу,
чи ви чули коли вже її?
Наболілу, бунтарську й підданчу,
що в ній туга, розпука …
Прожити легко.
Але знаєш, як бути?
Ти якийсь надто байдужий
у величезному, багряному
та чорному морі.
Зійшовши на берег
і …
Ізнов нудьга, непрохана кума!
І серце буцім жде якоїсь-то отрути…
Мовчи, бездольнеє! Недовго нам тягнути,
Доплентались, що й світла вже …
Всьому кінець… надії вже нема…
Кудись везуть… сумні якісь розваги…
В останній раз вітаюсь з усіма –
І одірвать очей …
Чого то часами, як сяду за діло
Або як вже працю кінчаю я сміло,
Не раз се на мене, мов …
В темну безсонную ніч, в передсвітнюю чорну годину,
Втомленим очам моїм вельми дивна поява з’явилась:
Темно-червонеє світло, неначе той одблиск …
Єсть у мене одна
Розпачлива, сумна,
Одинокая зірка ясная;
Сеї ж ночі дарма
її кличу, – нема!
Я стою у …
Сторононько рідна! Коханий мій краю!
Чого все замовкло в тобі, заніміло?
Де-не-де озветься пташина несміло,
Немов перед бурею в темному …
Прилинь до мене, чарівнице мила,
І запалай зорею надо мною,
Нехай на мене промінь твій впаде,
Бо знов перемогла мене …
Я знемігся, згорів… Моє серце на попіл зотліло.
Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,
І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде …
Холодні хмари залягли блакить,
Холодний вітер дме в степу потужно,
Гне очерет додолу, шелестить,
Мов звір в байраці виє осоружно.…
Це буду сама осягати
країну скорботи тепер я
і забувати твоє кохання,
що мовою стало моєю —
так, як ріка, …