Класична поезія — Сторінка 32

Поволі звіває тумани
вечірня зоря з висоти,
і в полі високі майдани
гучнішають від самоти.

Поволі темнішає поле
й до …

I

Осінній вітер в лузі свище,
Вербу хитаючи тонку;
А я схиляюся ще нижче
Себе побачити в струмку.

Давно з …

I

Вітер гонить, ніби хмару,
Сніг та галич із загат,
А назустріч їм із яру
Осокори гоготять…

Біля хати над …

I

Глибока осінь павутину
На берег тягне з-під млина,
Де перестояну калину
Ламає дівчина мала;

Гуде від ціпа жовта тиша,…

Свою любов, голубку швидкокрилу,
давно я випустив на білий світ,
аби вона будила сонце в морі,
воркуючи імʼя лиш Беатріче.…

I

І не шукав я взагалі
Ні щастя, ні добра, ні зла,
А тільки в тихому селі
Собі й поезії …

Як друга вірного, тебе я покликаю,
Але не чуть луни з-за гір;
Лише зозулі, як у дзвін тугий, зітхають
Та, …

І

Роботу мавши на увазі,
Зайшов я в хату по полях
І там з ноги на перелазі
Акацієву колку тяг,…

Мотто: Нема у світі правди,
Правди не зіськати.
НАРОДНА ПІСНЯ

І

І Нарбут спав, як стало темно,
І книга на …

Коли ще не шумів найвищий дуб у лісі
І спав у дзеркалі небеснім теплий став,
То я, неначе пугач в …

Коли я їхав у простір,
що сніг гойдав, мов піну,
гадаю, що не побачу гір
а вас… а вас зустріну.…

(Равенна. Входить згорблений Данте
в огорожу церкви. Осінь.)

Данте
Тут часто чую голос Беатріче
колишній, молодий. Таємні речі
у душу …

Розділ І

1
Давно за синю хмару сонце впало,
з-над Києва пісок густий одплів,
а денний клекіт одійшов помалу
туди, …

I

Гуде великий город над рікою
і тягне воду із Дніпра,
а сонце йде дугою степовою
туди, де небо вічною …

Коли горбом над книгами товстими
Мудрець літами закляка
І раптом голову свою над ними
Підніме й бачить із вікна,

Що …

(уривок з поеми)

Мамо, моя мамо,
Що ти ворожила,
Як мене малого
В колиску ложила?

Мамо, моя мамо,
Що ти …

І наострю твій слух, щоб, як озвуся,
Ти чув мій голос, наче грім із хмар…
І. Франко

1.
Ішов я …

Моя голото, моя доле!
Чого на тебе завше грім,
Чого не квітне тобі поле
Із теплих водами дощів?..
Встаєш до …