Зашуміла ліщинонька

Зашуміла ліщинонька,
заплакала дівчинонька.
Заплакала, затужила, —
нема того, що любила.

Нема його і не буде, —
розраяли злії люди.
Розраяли, розсудили,
щоб ми в парі не ходили.

А ми в парі ходить будем,
одно друге любить будем!
Корикнув старий на малого:
«Сідлай коня вороного!

Та й поїдем в чисте поле —
там дівчина просо поле.
Просо поле, гречку в’яже,
козакові правду скаже!» —

«Скажи, скажи, дівча, правду,
як не скажеш, — другу знайду!
Як не знайду я другої —
піду в море утоплюся

або в камінь розіб’юся!» —
«Скажу, скажу щиру правду —
вірно люблю, ще й кохаю!
Вірно люблю, ще й кохаю,

як не бачу, то вмираю!»

Сподобалось чи ні? Залиште оцінку: