За річкою, за Дунаєм

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Кашельнула ти, я чую, І твій віддих наслухаю, Бо на те ж то я й ночую, Щоб чужого вкрасти раю. Щоби кожний мент дрижати Із любові, із страждання, Щоби знати, відчувати, Що в його ти посіданні Що ж, перечить я не стану, Вмієш добре катувати, Та як я тебе достану, Ах! – зумію наверстати.

У мові — присмак варварського моря,і водоростів шум, і даль безкрая;і молиться вона якомусь богу,старіє довго, наче помирає. В саду, що дивним став для нас неждано,плекає кактус і лапаті трави.Все задихається, як у пустелі,блідава з виду — вміла ж бо кохати; про те мовчить, якби нам розказала,то це була б зорі чужої карта.Хай проживе десятки […]

Ой весна, весна та весняночка —де твоя дочка та паняночка?Десь у садочку шиє сорочку,шовком та біллю все вишиває, шовком та біллю все вишиває —своєму милому пересилає:«Надівай її щонеділеньки,споминай же мене щогодиноньки! Шовком я шила, а біллю рубила —жаль мені козака, що я полюбила!»

Ой виорю я нивку широкую та посію хмелю високого, та нароблю пива солодкого, та зберу я роду багатого, та запросю сестру багатую, та запросю сестру убогую — по багату сестру коні пошлю, по вбогу-небогу посла пошлю! Багата сестра кіньми їде, а вбога-небога пішки йде, багата сестра край стола, а вбога-небога край порога, багата сестра в […]

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти […]