Тихо Дунай воду несе
Тихо, тихо Дунай воду несе,
ще тихше дівка косу чеше —
чеше, чеше та на Дунай несе:
«Пливи, косо, тихо за водою,
а я піду услід за тобою —
припливу, косо, к зеленому лугу,
скажу тобі всю свою притугу».
Нема краю тихому Дунаю,
нема впину вдовиному сину,
що звів з ума дівку сиротину.
Ох, ізвівши, на коника сівши:
«Оставайся, слави набирайся!
А я молод слави не боюся,
вийду з села, зараз оженюся.
Мені, дівко, та пришиють квітку,
тебе ж, дівко, завертять в намітку».
Add to Favorites
Сподобалось чи ні? Залиште оцінку:
Коментарів ще немає... Будьте першим!